КаленДАРь - праздник на каждый день





Ассоциация консультантов по естественному вскармливанию (АКЕВ). Поддержка кормящих мам. www.akev.info
www.gvinfo.ru - все о грудном вскармливании
семейный центр по перинатальной психологии и раннему развитию
Рейтинг детских
сайтов - Ваше чадо

А сваритиму я тебе... казкою!

Рейтинг:   / 0
ПлохоОтлично 

Психологи вважають, що казки впливають на дітей ефективніше, ніж нудні нотації


Ну скажіть, хто з нас у дитинстві не любив казки? Та напевно таких людей можна перерахувати по пальцях — так їх мало. Казки настільки увійшли в наше життя, що, по суті, стали його відображенням. Лише чарівні історії завжди закінчуються хепі-ендом. Ось саме цей позитив, який грамотно оформлений у метод — казкотерапія, здатний допомогти дітям і навіть дорослим позбутися страхів і комплексів. 

БУДУ ХОРОШИМ! 

Суть методу казкотерапії полягає в тому, що казка доступно пояснює, що добре, а що погано. На прикладі позитивних персонажів дитина вчиться бути хорошою, а негативні герої розповідей викликають у неї лише негативну реакцію. Негативний герой завжди залишається покараним, а доброму дістається красуня-принцеса й півцарства на додаток. Чим погано бути хорошим? Але терапевтична казка відрізняється від звичайної тим, що її вигадують спеціально з урахуванням особливостей дитини. Тобто її головний герой схожий на дитину, він переживає ті ж проблеми й емоції. Він бореться, наприклад, з темрявою, й за його вчинками дитина може бачити, що це насправді не так уже й страшно. Або, навпаки, героя казки доля карає за те, що він не миє руки або не слухається батьків... 

У дитячому садочку «Золота казка», який працює за Вальдорфською системою, казкотерапія — невід’ємна частина виховної програми. Щоп’ятниці тут влаштовують лялькові театри. На одному з таких занять побувала кореспондент «Дня». У групах — діти від трьох до семи років. Перед тим, як розпочнеться казка, вони співають пісню, а потім сідають півколом і слухають. Лише після цього вихователь знайомить дітей із гостями-журналістами, кожна дитина потискує нам руку й називає своє ім’я. 

Тим часом перед маленькими глядачами ставлять дерев’яний пеньок, а на нього свічку в красивому свічнику. Заздалегідь підготовлений макет лялькового театру відкривається завісою. Усе тут продумано до дрібниць, кожний символ щось означає й допомагає вертлявому настроїться певним чином. «Перед тим як розповісти казку, я створюю відповідною атмосферу й діти занурюються в неї, — зауважує провідний педагог дитячого садка «Золота казка» Світлана Шолохова, — Сама казка повинна йти дуже повільно, щоб діти могли пережити її». 

Спеціально до вистави готуються й іграшки-персонажі. «Їх ми робимо власними руками, при цьому враховуємо колір і форму, — продовжує Світлана, — практично всі іграшки на мають обличчя. Це дуже важливо: образ героя діти повинні уявляти самостійно. Так у дитини розвивається фантазія, а разом із нею і розум». Наприклад, негативних персонажів вихователі роблять лише з матеріалу темного кольору. Проте ніколи не використовують чорний. «Діти його бояться», — пояснює Світлана. 

Якщо у Вальдорфському садочку вистави лялькового театру відбуваються лише раз на тиждень, то читання звичайних казок — щодня. Причому протягом усього тижня дітям читають одну й ту ж саму казку. «Потрібно, щоб дитина пережила казку й могла її переказати. Це розвиває мовлення й пам’ять, — говорить Світлана, — але головне, що ми даємо їжу для душі дитини, казка впливає як терапія. Добро завжди перемагає зло». 

КАЗКИ ДЛЯ ДОРОСЛИХ 

Зазвичай вихователі «Золотої казки» обирають народні російські, українські й казки братів Грімм. А іноді для дітей вигадують тематичні оповідання. До речі, якщо потрібно за допомогою казки вплинути на дитину, то психологи рекомендують вигадувати оповідання самостійно. Звичайно, заздалегідь варто порадитися з фахівцем, щоб ненароком не зашкодити дитині. Утім, запропонувати вигадати казку можна й безпосередньо дитині. І таким чином зробити діагностику її внутрішнього стану. 

До речі, такий спосіб терапії використовують і для дорослих. Казкотерапевт, доцент кафедри психології й педагогіки НТУУ «КПІ» Олександр Бреусенко- Кузнецов вважає, що казки можуть допомагати як дітям, так і дорослим. «У моєму розумінні казкотерапія — словесний варіант арттерапії. Зазвичай ми застосовуємо цей метод, щоб допомогти людині в особистому зростанні, — розповідає О. Бреусенко-Кузнецов, — створюючи казку, людина змальовує героїв, які схожі на неї, вони переживають такі ж ситуації й проблеми, й у фіналі розв’язують їх». Допомагає боротися з різними комплексами, на думку казкотерапевта, саме чарівна казка. Але, зазначає О. Бреусенко-Кузнецов, для гарного ефекту казкотерапію потрібно використовувати разом з іншими методиками. 

КРАЩЕ, НІЖ НОТАЦІЇ 

Цікаво, що не кожна казка приносить користь, деякі можуть навіть зашкодити... Наприклад, на думку фахівців, народними казками зашкодити не можна — вони пройшли через не одне покоління й змінилися, адаптувалися відповідно до потреб та інтересів дітей. А ось із авторськими оповіданнями потрібно бути обережнішими. «Вони, цілком вірогідно, можуть зашкодити. Просто автор переносить у казку всі свої переживання й, відповідно, комплекси, страхи, — розповідає Олександр Бреусенко-Кузнецов. — Такі психопатології спостерігаються в казках Андерсена. Це, звичайно, в жодному разі не означає, що його творчість потрібно викоренити й перестати читати дітям». 

Багато фахівців вважають, що краще обирати національні казки — вони краще налаштовані на наш менталітет. А от, наприклад, східні оповідання можуть бути важкими для сприйняття українською дитиною. Проте, вважає завідуюча лабораторією консультативної психології й психотерапії Інституту психології ім. Костюка Зоя Кіхарчук, передусім під час вибору казки потрібно керуватися смаками дитини. «Не варто нав’язувати дитині свою думку, купуйте те, що більше подобається їй», — розмірковує Кіхарчук. До речі, на думку психолога, хороша казка діє значно ефективніше за нудні нотації. 

Інше питання, що казка має нести позитивний заряд емоцій. А не зображати, як це зараз популярно, кровожерливих героїв. Дитяча письменниця Ніна Воскресенська знайшла вихід із цієї ситуації: вона вважає, що негативних героїв потрібно змальовувати не так злими, як смішними й безглуздими. «Дітям узагалі більше подобаються смішні казки. Але при цьому вони мають бути близькі до сучасності, до реального життя, й щоб на сторінках книги герої опинялися у знайомих дітям ситуаціях, — зауважує Ніна. — Але й гумор не повинен бути чорними, жарти, швидше за все, мають викликати почуття жалості в дитини. А самі герої не повинні бути ідеальними, тобто такими, якими в реальному житті стати неможливо. Персонажі роблять різні вчинки, в тому числі й такі, якими особливо пишатися не можна. Але найголовніше, що вони потім це усвідомлюють і прагнуть стати кращими». 

А ще Ніна Воскресенська вважає, що смаки в дітей останнім часом змінилися. «Раніше, за радянських часів, дітям говорили дуже мало правди про реальне життя, герої казок несли цілком певне ідеологічне навантаження. Виходило, що погано жити могли лише за межами Союзу, а в нас, мовляв, усе добре. Зараз же дитина отримує багато невідфільтрованої інформації, вона вже не дивиться на світ через рожеві окуляри. Тому казка для неї — це певна віддушина й можливість знайти для себе нові варіанти поведінки в реальному житті», — розповідає письменниця. 
№214, четвер, 7 грудня 2006

ЩОДЕННА
ВСЕУКРАЇНСЬКА
ГАЗЕТА
 "День"

Статья на русском языке:

А ругать я тебя буду... сказкой!

Психологи считают, что сказки влияют на детей эффективнее, чем нудные нотации

  Татьяна КОЛЕСНИЧЕНКО, «День» 

Ну скажите, кто из нас в детстве не любил сказки? Да, наверное, таких людей можно пересчитать по пальцам — так их мало. Сказки настолько вошли в нашу жизнь, что, по сути, стали ее отражением. Только волшебные истории всегда заканчиваются хэппи-эндом. Именно этот позитив, который грамотно оформлен в метод — сказкотерапию — способен помогать детям и даже взрослым избавиться от страхов и комплексов. 

БУДУ ХОРОШИМ! 

Суть метода сказкотерапии — в том, что, сказка доступно объясняет, что хорошо, а что плохо. На примере положительных персонажей ребенок учится быть хорошим, а негативные герои рассказов вызывают у него только отрицательную реакцию. Негативный герой всегда остается наказанным, а доброму достается красавица-принцесса и полцарства в придачу. Чем плохо быть хорошим? Но терапевтическая сказка отличается от обычной тем, что ее выдумывают специально, с учетом особенностей ребенка. То есть ее главный герой похож на ребенка, он переживает те же проблемы и эмоции. Он борется, к примеру, с темнотой, и по его поступкам дитя может видеть, что это на самом деле не так уж и страшно. Или, наоборот, героя сказки судьба наказывает за то, что он не моет руки или не слушается родителей...

В садике «Золотая сказка», который работает по Вальдорфской системе, сказкотерапия — неотъемлемая часть воспитательной программы. По пятницам здесь устраивают кукольные театры. На одном из таких занятий побывала корреспондент «Дня». В группах — дети от трех до семи лет. Перед тем, как начнется сказка, они поют песню, а после садятся полукругом и слушают. Только затем воспитатель знакомит детей с гостями-журналистами, каждый ребенок пожимает нам руку и говорит свое имя. 

Тем временем перед маленькими зрителями ставят деревянный пенек, а на него свечу в красивом подсвечнике. Заранее приготовленный макет кукольного театра открывается занавесью. Все здесь продумано до мелочей, каждый символ что-то значит и помогает непоседам настроиться на нужный лад. «Перед тем, как рассказать сказку, я создаю соответствующую атмосферу, и дети погружаются в нее, — рассказывает ведущий педагог садика «Золотая сказка» Светлана Шолохова. — Сама история должна идти очень медленно, чтобы дети могли пережить сказку».

Специально к представлению готовятся и игрушки-персонажи. «Их мы делаем собственными руками, при этом учитываем цвет и форму, — продолжает Светлана. — На всех игрушках практически нет лиц. Это очень важно: образ героя дети должны представить самостоятельно. Так у ребенка развивается фантазия, а вместе с ней и ум». К примеру, негативных персонажей воспитатели делают только из материала темного цвета. И, тем не менее, никогда не используют черный. «Дети его боятся», — поясняет Светлана. 

Если в Вальдорфском садике кукольные театры проходят всего раз в неделю, то чтение обычных сказок — каждый день. Причем на протяжении всей недели детям читают один и тот же рассказ. «Нужно, чтобы ребенок пережил сказку и мог ее пересказать. Это развивает речь и память, — рассказывает Светлана, — но самое главное — мы даем пищу для души ребенка, сказка действует как терапия. Добро всегда побеждает зло». 

СКАЗКИ ДЛЯ ВЗРОСЛЫХ 

Обычно воспитатели «Золотой сказки» выбирают народные русские, украинские и сказки братьев Грим. А иногда детям придумывает тематические рассказы. Кстати, если нужно с помощью сказки воздействовать на ребенка, психологи рекомендуют выдумывать рассказы самостоятельно. Конечно, предварительно стоит посоветоваться со специалистом, чтобы ненароком не навредить ребенку. Впрочем, предложить сочинить сказку можно и самому ребенку. И таким образом сделать диагностику его внутреннего состояния. 

Кстати, такой способ терапии используют и для взрослых. Сказкотерапевт, доцент кафедры психологии и педагогики НТУУ «КПИ» Александр Бреусенко- Кузнецов считает, что сказки могут помогать как детям, так и взрослым. «В моем понимании сказкотерапия — словесный вариант арттерапии. Обычно мы применяем этот метод, чтобы помочь человеку в личностном росте, — рассказывает А.Бреусенко-Кузнецов. — Сочиняя сказку, человек описывает героев, похожих на себя, они переживают такие же ситуации и проблемы, и в финале находят из них выход». Помогает бороться с различными комплексами, по мнению сказкотерапевта, именно волшебная сказка. Но, говорит А.Бреусенко-Кузнецов, для полного эффекта сказкотерапию нужно использовать и с другими методиками. 

ЛУЧШЕ, ЧЕМ НОТАЦИИ 

Любопытно, что не каждая сказка приносит пользу, некоторые могут даже пойти во вред... К примеру, по мнению специалистов, народными сказками навредить нельзя — они прошли через не одно поколение и изменились, адаптировались в соответствии с потребностями и интересами детей. А вот с авторскими рассказами надо быть осторожней. «Они вполне могут нанести вред. Просто автор переносит в сказку все свои переживания и, соответственно, комплексы, страхи, — рассказывает Александр Бреусенко-Кузнецов. — Такие психопатологии наблюдаются в сказках Андерсена. Это, конечно, ни в коем случае не означает, что его творчество нужно искоренить и перестать читать детям». 

Многие специалисты считают, что лучше выбирать национальные сказки — они лучше подстроены под наш менталитет. А вот, к примеру, восточные рассказы могут быть тяжелыми для восприятия украинского ребенка. Впрочем, считает заведующая лабораторией консультативной психологии и психотерапии Института психологии им. Костюка Зоя Кихарчук, прежде всего при выборе сказки нужно руководствоваться вкусами ребенка. «Не нужно навязывать ребенку свое мнение, покупайте то, что ему больше нравится», — рассуждает Кихарчук. К слову, по мнению психолога, хорошая сказка действует куда эффективнее, чем нудные нотации.

Другой вопрос, что сказка должна нести позитивный заряд эмоций. А не изображать, как это сейчас популярно, кровожадных героев. Детская писательница Нина Воскресенская нашла выход из этой ситуации: она считает, что негативных героев нужно изображать не столько злыми, сколько смешными и нелепыми. «Дети вообще больше любят смешные сказки. Но при этом, чтобы они были совместимы с современностью, близки к реальной жизни и на страницах книги герои сталкивались бы со знакомыми детям ситуациями, — рассказывает Нина. — Но и шутки не должны быть черными, они скорее призваны вызвать чувство жалости у ребенка. А сами герои не должны быть идеальными, то есть такими, какими в реальной жизни стать невозможно. Персонажи совершают различные поступки, в том числе и такие, которыми особо гордиться нельзя. Но самое главное — что они потом это осознают и стремятся сталь лучше». 

А еще Нина Воскресенская считает, что вкусы у детей за последнее время изменились. «Раньше, в советские времена детям говорили очень мало правды о реальной жизни, герои сказок несли вполне определенную идеологическую нагрузку. Получалось, что плохо жить могли только за пределами Союза, а у нас, мол, все хорошо. Сейчас же к ребенку попадает много нефильтрованной информации, он уже не смотрит через розовые очки. Потому сказка для него некая отдушина, и возможность найти для себя новые варианты поведения в реальной жизни», — рассказывает писательница.
http://www.day.kiev.ua/173757/




ПОМОГИ ДЕТЯМ



сайт Научно-практического медицинского центра детской кардиологии и кардиохирургии: http://cardio.org.ua/
форум http://cardio.org.ua/talks/index.php


;



Автор сайта Наталья Мовчан. Использование материалов сайта возможно только при наличии активной ссылки на сайт. Благодарность за помощь в программировании, разработку логотипа и фирменного стиля сайта Хилик Оксане и Хилик Сергею. По всем вопросам обращаться на e-mail: perinatal@i.ua
CopyRight 2008-2016