КаленДАРь - праздник на каждый день





Ассоциация консультантов по естественному вскармливанию (АКЕВ). Поддержка кормящих мам. www.akev.info
www.gvinfo.ru - все о грудном вскармливании
семейный центр по перинатальной психологии и раннему развитию
Рейтинг детских
сайтов - Ваше чадо

Психологія вагітності – точка зору дитини, що розвивається

Рейтинг:   / 0
ПлохоОтлично 

·   Коли ми говоримо про психологію вагітної жінки ми завжди маємо пам’ятати про те, що майже все в цьому питанні стосується також її дитини.

·   Дослідження та досвід перинатальних психологів дають нам знання про те, що у дитини, яка живе й розвивається в матці, активно розвивається психіка.

·   Важливість психологічного супроводу і підтримки вагітної жінки визначається тим, що жінка в стані вагітності стає емоційно нестабільною.

·   Вагітність - це період не тільки фізичного розвитку дитини у лоні матері, але й період формування базових психічних функцій і психоемоційних систем людини.

Наталія МОВЧАН, перинатальний психолог,

інструктор із підготовки до пологів,

консультант із питань грудного вигодовування,

арт-терапевт, м. Київ

Зміни, що відбуваються з жінкою під час вагітності, торкаються трьох рівнів її функціонування:

·   фізіологічного

·   психофізіологічного

·   психологічного.

Емоції впливають на організм вагітної жінки, через гормональну систему. А оскільки дитя пов'язане з матір'ю загальним (на певному етапі) кровообігом, то її емоції впливають і на дитину.

Занепокоєння, тривога, страхи викликають біохімічні зміни в організмі. У відповідь реакцією могли б бути – напад або втеча, але у вагітність подібна відповідь організму на гормони адреналінового ряду неможлива. Залишається напруження, яке накладає відбиток на роботу кровоносної системи: звуження артерій і знижений приплив крові до внутрішніх органів, а звідси – недолік кисню. Для того, щоб зняти напруження, щоб допомогти впоратися зі страхом, тривогою, стресом необхідна психологічна підтримка.

 

Існуючи в діаді, мати й дитина впливають один на одного. Фізичний стан, настрій, емоції вони розділяють на двох. Дуже важливо розуміти, що дитина отримує свій власний досвід майже з перших днів існування. Те, як жінка готується до появи малюка, як вона сприймає зміни, які відбуваються з нею та в ній, як вона відноситься до дитини – все це має відображення на майбутнє.

 

Розглянемо емоційний фон очікування народження дитини.

Говорять про заплановану та небажану вагітність. Часом незапланована вагітність приймається з радістю, хоча буває навпаки – запланована вагітність стає небажаною.

Існують різні мотиви стосовно прийняття рішення чи залишати вагітність. По суті, маємо справу з прийняттям рішення – народжувати дитину, чи вкорочувати життя ще ненародженому малюку.

Якщо сім’я (або жінка самостійно) планує народити дитину, з радістю сприймає новину про те, що вона при надії (як говорили наші предки), то й вагітність має сприятливий фон. Жінка проживає етап прийняття рішення, сумнівів, суперечок спокійно або ж бурхливо, залежно від життєвого досвіду, ситуації, рис характеру, емоційності. Вона потребує підтримки в будь-якому випадку, але досить швидко її стан вирівнюється і вона з радістю та нетерпляче готується стати матірю. При цьому потрібно мати на увазі те, що прожиті, відреаговані емоції, налагодження стосунків у родині без приховування емоцій протікають з меншим навантаженням на дитину, та меншим ризиком для майбутнього, ніж приховані почуття та фонове постійне напруження, тривога.

Буває так, що вагітність, на яку в принципи чекають, зароджується «невчасно», або має перешкоди різного характеру.

Друга група небажаної вагітності розглядає ситуації, коли неможливо призупинити небажану вагітність з причин, що не залежать від жінки (пізній термін вагітності, хвороби, сімейні ситуації, тощо).

До третьої групи відносять (Печнікова, Філіппова) заплановані вагітності, але бажання народити не стосується дитини – є інший мотив: отримання матеріальної винагороди, закріплення стосунків з чоловіком, збереження здоров’я, тощо.

 

Незалежно від мотиву об’єднують всі небажані вагітності те, що вони проходять з негативними, некомфортними емоційними хвилюваннями та спричиняють неспокій жінці та дитині.

 

Як впливає на дитину небажання матері народжувати дитину?

В першу чергу – фізично. Психологічно також дитина обділена. Дитина розвивається не відчуваючи підтримку, не маючи спілкування, постійно змушена отримувати гормони стресу та якось вчитися реагувати на них. Оскільки все в людині взаємозалежне, то невирішені психологічні проблеми, психологічна незрілість, неготовність, наявність психологічних травм впливають на роботу репродуктивних органів і всієї гормональної системи жінки.

Організм дитини перебуває в некомфортному стані – постійний нестаток кисню, гормональний стресовий фон. Організм жінки, яка перебуває у стані напруження, внутрішнього конфлікту, знаходиться в стані стресу: кровообіг порушується, і виникає дефіцит кисню та корисних речовин: організм розвивається в небезпечних умовах, можливо навіть з вадами. Дитина ніби отримує інформацію про те, що «жити небезпечно». Якщо ситуація напруження, стресу – одинична, виникає іноді і швидко проходить, а жінка підтримує дитину через спілкування та досить швидко вирівнює настрій, то небезпеки для дитини немає. Інформація, яку вона отримує: іноді бувають негаразди, але все проходить, життя чудове.

 

В усі часи жінку навчали певній поведінці під час вагітності, створювали для неї позитивні умови, проявляли турботу. Говорили навіть, що вагітній жінці не можна відмовляти, бо то, не лише її бажання, а ще й дитини, що розвивається.

 

Як хвилювання матері впливають на емоційний стан дитини, як це відображається в майбутньому.

Постійні хвилювання вагітної жінки призводять до суттєвих небезпечних змін в її організмі, впливаючи на фізичний стан організму дитини. Доречно додати, що небажані діти – ті, яких вирішили народити, але не захотіли любити, не захотіли вчитися любити. Розвиваючись, малюк адекватно сприймає особливості маминих впливів на нього: чує як б’ється серце, як шумить кров в судинах, відчуває напруження м’язів, як змінюється дихання, голос. І вчиться аналізувати різний стан мами в той чи інший час, в тій чи іншій ситуації.

Приклад: жінка дивиться комедію – в неї гарний настрій, гормон ендорфін виробляється і потрапляє з кровотоком до мозку дитини, яка чує музику та мамин сміх, тіло жінки розслаблене, вона дихає, в крові достатньо кисню і для неї, і для малюка. Жінка торкається живота, м’яко погладжує. Дитина фіксує – музика, сміх, кисень, мамине торкання – це добре.

Інший приклад: жінка нервує, свариться з чоловіком, її тіло напружене, не вистачає кисню, бо крик забирає багато кисню, гормональна система виробляє гормон адреналін та стресові гормони, дитині не вистачає кисню, вона чує крик, відчуває напруження, чує голос тата. Фіксує – коли я чую цей голос мені погано.

А тепер погляньте на іншу ситуацію: жінка не хоче дитини. На кожен її рух вона знервовано напружується, злиться. Дитина відчуває це за кожним своїм активним торканням стінок матки. Вона отримує інформацію про те, що рухатися, позиватися до світу (бо мама це і є її світ) небезпечно, бо не стане кисню, бо відчуєш погані емоції (відгук гормональної системи на стимул з крові матері).

І якщо така картина – постійна під час розвитку, то дитина отримає досвід: світ небезпечний, потрібен порятунок, захист. Після народження цей «урок» може закріплюватися поведінкою матері у відповідь на потреби малюка. Або мама виправдає лише мрійливі сподівання – «світ чудовий, світ відчуває та задовольняє мої потреби». Тобто важливі для майбутнього як закладені під час вагітності висновки та спостереження, так і продовження після народження.

Таким чином, те, що відбувається під час вагітності – є фундаментом для відносин між матірю та дитиною. А порушення взаємодії може призвести до порушень розвитку психіки дитини.

Про це потрібно інформувати жінку, тому що фон вагітності буває різний, залежно від віку, та життєвої ситуації, але материнство спроможне природнім шляхом «проводити терапію».

 

Під час першого триместру вагітності важливо проводити діагностику змісту материнської сфери та динаміки її розвитку на початку вагітності, визначити стиль переживання вагітності, відмітити соматичну симптоматику, емоційний фон вагітності.

У другому триместрі, коли проявляться рухи дитини, визначають ставлення жінки до них. Будується прогноз особливостей пологів та післяпологових взаємовідносин з дитиною. Встановлюється контакт  з дитиною, підбираються варіанти спілкування та взаємодії з малюком на етапі вагітності. Проводиться корекція психосоматичних розладів.

В третьому триместрі проводять подальшу діагностику та терапію (за необхідності). Пропонують вирішити проблеми, пов’язані з хвилюваннями та страхом вагітної. Відбувається психологічна підготовка до пологів.

Оскільки в більшості випадків наявність проблеми під час пологів визначає рівень готовності жінки не стільки до народження дитини, скільки до переходу в новий соціальний статус – жінки-матері, то необхідно багато уваги приділити психологічній підготовці до змін.

 

Неготовність жінки до материнства з будь яких причин: пренатальні травми, травми народження та психічні травми, що викликають неприємні емоції, таємниці, які постійно турбують - заважає формуванню бондінга. Також перешкодою можуть стати почуття провини, хвилювання, які стосуються втрати дитини під час попередньої вагітності, небажана вагітність, траур, розлучення, соціально-культурні фактори, які впливають на розвиток материнства.

За визначення Ж. Пьєрсе, Бондінг– інтуїтивний зв’язок матері та дитини, генетичне знання, такий тип відносин, що формується на рівні підсвідомості, почуття, непідвласні інтелекту жінки.

Кожна жінка, яка свідомо готується стати матірю відчуває свого малюка, знайомиться з ним ще до народження. Але часом виникає зв’язок значно більший, ніж прив’язаність. Жінки вміють відчувати, передбачати потреби малюка на тонкому підсвідомому рівні. Виникає такий зв’язок ще під час вагітності, за умов, що вагітність бажана, очікувана.

Справа в тому, що неможливо штучно відтворити звязок між дитиною та мамою, але можливо створювати умови для його розвитку. І на першому місці – бажання самої жінки відчувати інтуїтивно те, що стосується потреб дитини, готовність до їхнього задоволення.

Мабуть для того природа «вимикає» інтелект та вищу освіту у вагітної жінки, дає можливість зануритися у свої відчуття, відволікає від зовнішніх збудників, та посилює інтуїцію.

Чим тісніший емоційний зв’язок між малюком та мамою, тим більше отримує дитина для свого нормального психічного розвитку, тим природніше в ній розвивається емпатія, співчуття, вдячність, тим вища адаптивність особистості до соціуму.

Іноді бондінг плутають с почуттям прив’язаності, але це різні категорії відношень.

Прив’язаність ніби прогнозує події, а бондінг їх передбачає. Говорять про те, що бондінг використовує привязаність так само, як розум використовує інтелект. Тонкий звязок допомагає не контролювати дитину, а довіряти їй, не нервуватися й тривожитися, а турботливо попереджати події.

Найпростіший рецепт створення природного емоційного звзку між мамою та дитиною – є безумовне прийняття та любов.

Науковці виділяють ряд необхідних умов для виникнення ефекту бондінгу:

- Любов батьків до дитини

- Бажання народити дитину

- Благополучне народження самої жінки від бажаної вагітності, у природних пологах, без анестезії, вигодовування її грудним молоком, комфортною психологічною атмосферою у родині.

- Підготовка до природних пологів

- Психологічна підготовка.

 

Психологічна робота з вагітними фокусується на таких моментах:

·надання інформації про можливі емоційні й поведінкові прояви, характерні для жінок, що готуються стати матір'ю;

·у випадку виявлення факту неприйняття жінкою її вагітності – надання підтримки у процесі знаходження змісту даної події в її житті;

·допомога у прийнятті зміненого тілесного «Я» жінки;

·корекція страхів і побоювань, пов'язаних з відчуттям дитини усередині себе;

·прояснення актуальних бажань і очікувань стосовно свого життя й життя майбутньої дитини, робота з формування адекватного й позитивного образу дитини;

·допомога у вибудовуванні оптимальних відносин з найближчим оточенням;

·допомога в усвідомленні своїх почуттів і внутрішньо особистісних конфліктів, знаходження творчих способів адаптації до стану вагітності і прийняття відповідальності за їх реалізацію;

·формування адекватного стилю переживання вагітності.

·терапія травматичного досвіду

·проживання горя, втрат під час попередньої вагітності

·звільнення від особистих проблем, таємниць

·терапія психосоматичних проявів, симптомів

·психологічна підготовка до природних пологів та грудного вигодовування.

 

Приклад – загроза викидня.

Не залежно від причин стресу (зовнішні обставини) в першу чергу реагує кора головного мозку. Далі йде відповідь гіпоталамо-гіпофізарної системи. В кров потрапляє гормон стресу, який виробляють залози внутрішної секреції. У відповідь на рівень гормону в крові реагують м’язи. Організм потребує захисту і напружені м’язи провокують вироблення адреналіну. Після чого рівень гормону пролактин підвищується, а прогестерону – зменшується: виникає загроза за рахунок реакції м’язів матки. Чим більше, й чим довше зберігається підвищений тонус матки – тим небезпечніше для дитини (плацента не може задовольнити потреби малюка). Зняття напруги – допомагає зберегти вагітність.

Психолог під час консультації знаходить стресовий  фактор, який актуалізує внутрішньо особистісний конфлікт. Далі проводиться робота з конфліктом – знаходимо причини та шляхи усунення. На завершальному етапі підбираються вправи з дихання, проводиться релаксація, екологічна перевірка отриманих результатів,  свідоме закріплення отриманого досвіду.

 

Чи впливає очікування народження дитини певної статі на людину?

Психологи підтверджують, що подібні очікування негативно впливають на розвиток дитини. Малюк відчуває досить багато, оскільки чує не тільки слова, але й гормональну інформацію. Не можливо стверджувати яким чином відбувається процес розуміння власної статі та побажань батьків, але стовідсотково дитина відчуває реакцію мами на повідомлення лікаря: «у Вас хлопчик (дівчинка)».  В своїй роботі перинатальним психологам доводиться працювати з жінками, які під час вагітності знаходяться в розпачі з приводу несправджених очікувань. Після народження (а можливо ще й до того) у дитини може розвиватися почуття відчуження, знехтування, в характері можуть проявлятися риси протилежної статі: «Якщо я буду як хлопчик, мама любитиме мене», та багато інших проявів психологічної травми, отриманої ще до народження. Відбувається боротьба за прийняття.

Для того, щоб уникнути наслідків, батьки (а особливо мама) мають прийняти факт, що дитина вже розвивається певної статі. Розвиток залежить від інформації, яку вона унаслідувала на рівні хромосом, отриманих від обох батьків. Немає нічиєї провини в тому, хто вона за статтю: хлопчик, чи дівчинка. Обирає життя.

По-друге, дочекатися народження дитини та дізнатися стать малюка, тому що УЗ дослідження мають великий відсоток помилок.

По-третє, навчитися любити дитину ще до народження. Не «за щось», а «тому що». Бо дитина, яка розвивається вже довірилася мамі, вже готова бути рідною, дарувати радість і бути частиною родини.

Причини очікування, як правило, залежать від соціального запиту: чекають на спадкоємця, чекають дитину іншої статі, ніж старшої дитини, або ж для того, щоб дідусь зрадів онуку… Важливо знати, що від прийняття й любові залежить відношення до себе. Важливо розуміти, що завжди можна знайти час, щоб виправити помилку.

Буває й так, що після народження мамі приходиться просити пробачення за те, що помилялися і не одразу прийняли «новину». Батькам потрібно підтримувати своїх дітей, хвалити, подавати приклад, радіти за своїх сина чи дочку. Якими б не були очікування, за умов щирої любові дитина ніколи не відчує знехтування, розвиватиметься здоровою та щасливою, буде вдячна за те, що її народили.

Окремо розглядаються питання психологічних особливостей юних вагітних: проблеми особистісного розвитку, визначення особистості, зв’язок з власною матір’ю, рівень материнської компетентності, особливості когнітивної та емоційної взаємодії з дитиною після пологів.

Також окремо виділяють особливості вагітності в зрілому віці: рівень тривоги, материнської компетентності, прийняття свого нового «Я», компенсаторні мотиви пізньої вагітності, тощо.

На сьогодні увагу багатьох перинатальних психологів привертає психологія сурогатного материнства: які процеси відбуваються з жінкою, яка проживає вагітність, але в ній розвивається біологічно «чужа» дитина, як психіка готується до передачі дитини біологічним батькам, яким чином проходить адаптація в післяпологовий період, які існують мотиви на збереження вагітності та яким чином розвивається дитина, яку сприймають «чужою», що відбувається на етапі після народження з цими дітьми з точки зору психології, та як вони будуть у свою чергу готуватися до батьківства.

Так само багато інтересу в темі штучного запліднення, передачі донорських яйцеклітин та сперматозоїдів.

Дуже важливою є тема втрати однієї дитини під час багатоплідної вагітності.

Усі дослідники підтверджують, що вагітність – критичний перехідний період у житті жінки, під час якого змінюється свідомість, перебудовуються її зв’язки зі світом, відбувається визначення статевої та рольової ідентичності, відношень між матір’ю та дочкою, здатності встановлювати контакт з партнером – батьком дитини. В результаті успішного завершення цієї трансформації жінка досягає внутрішньої та зовнішньої інтегрованості, проходить ритуал ініціації та отримує новий соціальний статус.

Статтю було надруковано в газеті "Психолог дошкілля", 2010р.




ПОМОГИ ДЕТЯМ



сайт Научно-практического медицинского центра детской кардиологии и кардиохирургии: http://cardio.org.ua/
форум http://cardio.org.ua/talks/index.php


;



Автор сайта Наталья Мовчан. Использование материалов сайта возможно только при наличии активной ссылки на сайт. Благодарность за помощь в программировании, разработку логотипа и фирменного стиля сайта Хилик Оксане и Хилик Сергею. По всем вопросам обращаться на e-mail: perinatal@i.ua
CopyRight 2008-2016